Дослідження показало, що у віковій групі 50 років і старше нижчий соціально-економічний статус був суттєво пов'язаний з підвищеним ризиком депресії; серед них низька участь у соціальній діяльності та самотність відіграють посередницьку роль у причинно-наслідковому зв'язку між цими двома факторами. Результати дослідження вперше розкривають механізм дії між психосоціальними поведінковими факторами та соціально-економічним статусом і ризиком депресії у людей похилого віку, а також надають важливі наукові докази на підтримку розробки комплексних втручань у сфері психічного здоров'я людей похилого віку, усунення соціальних детермінант здоров'я та прискорення реалізації глобальних цілей здорового старіння.
Депресія є провідною проблемою психічного здоров'я, яка сприяє глобальному тягарю хвороб і є провідною причиною смерті серед проблем психічного здоров'я. Комплексний план дій щодо психічного здоров'я на 2013-2030 роки, прийнятий ВООЗ у 2013 році, висвітлює ключові кроки для забезпечення належного втручання для людей з психічними розладами, включаючи тих, хто страждає на депресію. Депресія поширена серед людей похилого віку, але вона здебільшого не діагностується та не лікується. Дослідження показали, що депресія у літньому віці тісно пов'язана зі зниженням когнітивних функцій та ризиком серцево-судинних захворювань. Соціально-економічний статус, соціальна активність та самотність незалежно пов'язані з розвитком депресії, але їхній сукупний вплив та специфічні механізми незрозумілі. У контексті глобального старіння існує нагальна потреба уточнити соціальні детермінанти здоров'я депресії у літньому віці та їх механізми.
Це дослідження є популяційним, міжкраїнним когортним дослідженням, в якому використовуються дані п'яти національно репрезентативних опитувань людей похилого віку в 24 країнах (проведених з 15 лютого 2008 року по 27 лютого 2019 року), включаючи Дослідження здоров'я та виходу на пенсію, національне Дослідження здоров'я та виходу на пенсію, HRS, Англійське лонгітюдне дослідження старіння (ELSA), Опитування здоров'я, старіння та виходу на пенсію в Європі (HRS), Опитування здоров'я, старіння та виходу на пенсію в Європі (HRS), Китайське лонгітюдне дослідження здоров'я та виходу на пенсію (China Health and Retirement Longitudinal Study), Китайське лонгітюдне дослідження здоров'я та виходу на пенсію (CHARLS) та Мексиканське дослідження здоров'я та старіння (MHAS). У дослідженні брали участь учасники віком від 50 років на початку дослідження, які повідомили інформацію про свій соціально-економічний статус, соціальну активність та почуття самотності, і яких опитали принаймні двічі; були виключені учасники, які мали депресивні симптоми на початку дослідження, ті, у кого були відсутні дані про депресивні симптоми та коваріати, а також ті, у кого дані були відсутні. На основі доходу домогосподарства, освіти та статусу зайнятості було використано метод базового категоріального аналізу для визначення соціально-економічного статусу як високого та низького. Депресію оцінювали за допомогою Мексиканського дослідження здоров'я та старіння (CES-D) або EURO-D. Зв'язок між соціально-економічним статусом та депресією оцінювали за допомогою моделі пропорційних ризиків Кокса, а об'єднані результати п'яти опитувань були отримані за допомогою моделі випадкових ефектів. У цьому дослідженні додатково проаналізували спільний та інтерактивний вплив соціально-економічного статусу, соціальної активності та самотності на депресію, а також дослідили посередницький вплив соціальної активності та самотності на соціально-економічний статус та депресію за допомогою причинно-наслідкового медіаційного аналізу.
Після медіанного спостереження тривалістю 5 років у 20 237 учасників розвинулася депресія з частотою виникнення 7,2 (95% довірчий інтервал 4,4-10,0) на 100 людино-років. Після коригування на різноманітні фактори, що впливають на результат, аналіз показав, що учасники з нижчим соціально-економічним статусом мали вищий ризик депресії порівняно з учасниками з вищим соціально-економічним статусом (об'єднаний HR = 1,34; 95% ДІ: 1,23-1,44). Зі зв'язків між соціально-економічним статусом та депресією лише 6,12% (1,14-28,45) та 5,54% (0,71-27,62) були опосередковані соціальною активністю та самотністю відповідно.
Було виявлено, що лише взаємодія між соціально-економічним статусом та самотністю мала значний вплив на депресію (сукупний HR = 0,84; 0,79-0,90). Порівняно з учасниками з високим соціально-економічним статусом, які були соціально активними та не самотніми, учасники з низьким соціально-економічним статусом, які були соціально неактивними та самотніми, мали вищий ризик депресії (сукупний HR = 2,45; 2,08-2,82).
Соціальна пасивність та самотність лише частково опосередковують зв'язок між соціально-економічним статусом та депресією, що свідчить про те, що окрім втручань, спрямованих на соціальну ізоляцію та самотність, необхідні інші ефективні заходи для зниження ризику депресії у людей похилого віку. Крім того, сукупний вплив соціально-економічного статусу, соціальної активності та самотності підкреслює переваги одночасних інтегрованих втручань для зменшення глобального тягаря депресії.
Час публікації: 07 вересня 2024 р.